Емульсія гідрофобізуюча «Гідросилат»
Однією з найважливіших проблем у будівництві є підвищення довговічності будівель, споруд, зниження витрат на їх експлуатацію та ремонт. Найчастіше ці проблеми пов'язані з негативним впливом води на будівельні матеріали.
Всі будівельні матеріали, за винятком пластиків, скла та металів, мають пористу структуру і, отже, тією чи іншою мірою здатні поглинати воду за рахунок капілярного всмоктування. Більшість будівельних матеріалів може поглинути від 10 до 40% води, а для сильнопористих матеріалів водопоглинання може перевищити 100%.
Основна кількість води потрапляє в будівельні матеріали зовні. Свою роль цьому грають атмосферні опади, вологість зовнішнього повітря, температурний режим. Вода може також проникати в товщу матеріалів в результаті підсмоктування ґрунтових вод із ґрунту або протікання через дах. Наприклад, при порушеній гідроізоляції відсіку волога по бетонній стіні або цегляній кладці може підніматися від землі на висоту до двох метрів.
Крім надходження вологи ззовні, вологісний режим огороджувальних конструкцій будівель визначається також надходженням вологи зсередини будівлі. Ця волога утворюється внаслідок виробничої чи господарсько-побутової діяльності. Наприклад, у квартирі середньої площі протягом доби може утворюватися від 8 до 15 л води у краплиннорідкому вигляді або у вигляді водяної пари. Виділення вологи відбувається в результаті користування ванною, душем, туалетом, миття посуду, прання білизни, приготування їжі, прибирання, а також за рахунок природного випаровування води людьми, тваринами та рослинами.
Волога, що накопичується в будівельних конструкціях, має негативний вплив на будівельні матеріали - вона їх або безпосередньо руйнує, або провокує початок руйнівних процесів.
Види негативного впливу води на будівельні матеріали:
1. Руйнування під дією циклів поперемінного заморожування та відтавання.
Вода, що міститься в пористих будівельних матеріалах, при замерзанні розширюється, збільшуючись в обсязі на 10%. При цьому в порах матеріалу створюється тиск понад 200 МПа (2 т/см 2 2). Найміцніші будівельні матеріали, такі як бетон, камінь, цегла, не в змозі протистояти такому внутрішньому тиску без утворення мікротріщин. Мікротріщини, що утворилися, починають знову активно поглинати вологу, вона знову замерзає і цей процес періодично повторюється, поки мікротріщини не перетворяться на широкі тріщини, які можна спостерігати неозброєним оком. Особливо сильна руйнація йде в осінньо-весняний період, коли за добу вода може замерзнути та розтанути багаторазово. Найбільш інтенсивно такій руйнації зазнають неопалювані будівлі та окремі споруди,
2. Утворення висолів та атмосферна корозія.
Вода, мігруючи в порах будівельного матеріалу, здатна розчиняти солі, що містяться в ньому. Розчин, що утворюється при цьому, виходить на поверхню і висихає.
В результаті солі кристалізуються на поверхні у вигляді неестетичного білого нальоту – висолів. Надмірна кількість солей може утримуватися в будівельних матеріалах у разі порушення технології виробництва будівельних матеріалів або технології проведення будівельних робіт. Водорозчинні солі можуть також утворюватися в результаті хімічної корозії будівельного матеріалу під дією агресивних речовин, що містяться в забрудненому атмосферному повітрі: оксиди вуглецю, сірки, азоту і фосфору, а також аміак, хлор, хлористий водень та ін. матеріалу з ґрунту за відсутності відсічної капілярної гідроізоляції стін або коли ця гідроізоляція недостатня. Слід зазначити, що висоли та атмосферна корозія не лише погіршують зовнішній вигляд будівельних конструкцій, а й призводять до руйнування масиву будівельних матеріалів. Процес кристалізації солей з розчинів, що багаторазово повторюється, руйнує як поверхневий шар, так і внутрішню структуру пористого будівельного матеріалу, зменшуючи термін служби будівельних об'єктів.
3. Зниження теплоізоляційних властивостей.
Підвищення вологості будь-якого будівельного матеріалу призводить до зростання його теплопровідності. Це з тим, що з зволоженні матеріалу його пори заповнюються водою, має високий коефіцієнт теплопровідності (приблизно в 25 разів більше, ніж в повітря). Підвищення вологості будівельних матеріалів на 10% знижує їх теплоізоляційні властивості на 30-50%. Наприклад, при підвищенні вологості цегляної стіни завтовшки 0.5 м з повнотілої глиняної цеглини з 5% до 15%, її опір зменшується більш ніж на 30%. Ще більшою мірою зростає теплопровідність вологого матеріалу при зниженні температури, коли вода в порах замерзає. Це пояснюється тим, що коефіцієнт теплопровідності льоду в 4 рази більший, ніж у води і в 100 разів більше, ніж у повітря. В результаті, при намоканні та промерзанні, навіть самі теплозберігаючі будівельні матеріали дуже погіршують свої теплоізолюючі характеристики. Особливо помітний цей ефект у міжсезоння, коли опалення відключено, а дощі, що часто йдуть, змінюються заморозками.
4. Біологічна поразка.
Висока вологість, що зберігається тривалий період у будівельному матеріалі, є сприятливим середовищем для розвитку різного роду мікроорганізмів: бактерій, грибків, водоростей, лишайників, мохів та ін. В результаті своєї життєдіяльності ці мікроорганізми здатні виділяти агресивні речовини ( органічні та неорганічні кислоти, аміак, сірководень, вуглекислий газ та ін.), що викликають хімічну корозію та руйнування будівельного матеріалу. Накопичення біомаси мікроорганізмів створює внутрішній тиск у будівельному матеріалі, що також у результаті призводить до його повного руйнування. Багато видів мікроорганізмів здатні сорбувати вологу з повітря, виділяти воду як продукт своєї життєдіяльності, що веде до надмірного зволоження будівельного матеріалу, розчинення забруднювачів та розвитку інших мікроорганізмів. Результат впливу мікроорганізмів спостерігається у вигляді чорних, коричневих або зелених плям, що істотно погіршують зовнішній вигляд фасадів та внутрішніх приміщень будівель. Мікроорганізми, що розвиваються, небезпечні не тільки для будівельних матеріалів і конструкцій, але і згубні для здоров'я людини, особливо це відноситься до грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль). Результат впливу мікроорганізмів спостерігається у вигляді чорних, коричневих або зелених плям, що істотно погіршують зовнішній вигляд фасадів та внутрішніх приміщень будівель. Мікроорганізми, що розвиваються, небезпечні не тільки для будівельних матеріалів і конструкцій, але і згубні для здоров'я людини, особливо це відноситься до грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль). Результат впливу мікроорганізмів спостерігається у вигляді чорних, коричневих або зелених плям, що істотно погіршують зовнішній вигляд фасадів та внутрішніх приміщень будівель. Мікроорганізми, що розвиваються, небезпечні не тільки для будівельних матеріалів і конструкцій, але і згубні для здоров'я людини, особливо це відноситься до грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль). істотно погіршують зовнішній вигляд фасадів та внутрішніх приміщень будівель. Мікроорганізми, що розвиваються, небезпечні не тільки для будівельних матеріалів і конструкцій, але і згубні для здоров'я людини, особливо це відноситься до грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль). істотно погіршують зовнішній вигляд фасадів та внутрішніх приміщень будівель. Мікроорганізми, що розвиваються, небезпечні не тільки для будівельних матеріалів і конструкцій, але і згубні для здоров'я людини, особливо це відноситься до грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль). особливо це стосується грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль). особливо це стосується грибків. Власне, небезпечні не самі грибки, а суперечки та леткі органічні сполуки, що виділяються в навколишній простір при розмноженні грибків та вдихаються нами разом із повітрям. Вони мають специфічний гнильний запах і надзвичайно шкідливі для здоров'я людини (викликають алергічні захворювання шкіри та дихальних шляхів, аж до бронхіальної астми, суглобово-ревматичні захворювання, нудоту та головний біль).
Таким чином, для збереження експлуатаційних властивостей та продовження терміну служби огороджувальних конструкцій будівель та споруд, необхідно захищати їх від вологи, принаймні наскільки це можливо. Для цього придумано безліч способів, але найефективнішим на думку фахівців вважається метод із використанням спеціальних водовідштовхувальних матеріалів на основі кремнійорганічних сполук. Справа в тому, що кремнійорганічні гідрофобізуючі матеріали надають будівельним матеріалам чудових водовідштовхувальних властивостей і, при цьому, не знижують їх паропроникність, яка абсолютно необхідна для виведення надмірної вологи.
Принцип дії кремнійорганічних гідрофобізаторів
Кремнійорганічні гідрофобізатори являють собою розчини або емульсії спеціальних кремнійорганічних речовин (силанів, силоксанів, силіконатів) у водному або органічному розчиннику. При нанесенні на поверхню пористого мінерального матеріалу вони проникають всередину матеріалу, що обробляється на глибину від 0.5 до 20 мм. При висиханні розчинника кремнійорганічні речовини осаджуються і хімічно зв'язуються зі стінками капілярів у вигляді тонкої полімерної плівки. Через гідрофобну природу кремнійорганічних речовин, стінки капілярів стають незмочуваними і вода більше не проникає всередину капілярів, а стає крапельками на поверхні або скочується вниз.
Вода на поверхні бетону та цегляної кладки, оброблених
кремнійорганічним гідрофобізатором:
Чудовою особливістю є те, що кремнійорганічна плівка, хімічно пов'язана з внутрішньою поверхнею капіляра, має дуже малу товщину (1-30 нм) - набагато меншу, ніж діаметр капілярів. Тому, після гідрофобної обробки, практично не відбувається зменшення ефективного діаметра капілярів і вони залишаються відкритими для руху парів і газів, отже паропроникність і газопроникність будівельного матеріалу залишається на колишньому рівні. Саме в цьому полягає принципова відмінність гідрофобізаторів від гідроізоляторів, які за своєю суттю повинні мати мінімальну водопроникність, паропроникність і газопроникність.
Навіщо потрібна паропроникність стін?
У процесі експлуатації під дією зовнішніх атмосферних факторів, а також в результаті життєдіяльності людини, у стінових конструкціях може накопичуватися волога, яка негативно впливає на їх експлуатаційні характеристики. Для швидкого та ефективного виведення вологи, стіни повинні мати достатню паропроникність або, як іноді кажуть, повинні «дихати». Однак, не слід думати, що досить щільна і товста стіна здатна вивести назовні всю пароподібну вологу, яка з тих чи інших причин утворюється всередині приміщення. Навпаки, кількість вологи, що виводиться через стіну, мізерна, порівняно з тією кількістю, що утворюється всередині. Насправді паропроникність стінових конструкцій в першу чергу потрібна для того,
Стіни, як правило, є багатошаровими конструкціями, в яких крім основного стінового матеріалу присутні утеплювачі, декоративні та оздоблювальні покриття, які або зменшують, або зберігають паропроникність основного стінового матеріалу. Для того щоб стіни «дихали», дуже важливо грамотно підібрати матеріал утеплювача або декоративно-оздоблювального покриття. Головне правило, яким слід керуватися при виборі цих матеріалів: у багатошарових стінових конструкціях, паропроникність шарів повинна збільшуватися в напрямку від теплої сторони до холодної конструкції, тобто від внутрішньої до зовнішньої. Звідси випливає, що особливу увагу необхідно приділяти паропроникності зовнішньої обробки (фарби, просочення, штукатурки). Якщо паропроникність зовнішнього декоративно-оздоблювального покриття в 2.5 - 3 рази нижче, ніж матеріалу стіни, у холодну погоду можливе утворення у стіні конденсату (на контактній поверхні під шаром зовнішньої штукатурки або фарбування). При збільшенні атмосферної температури, волога, що накопичилася, починає переходити у фазу пари, інтенсивно впливаючи на внутрішню поверхню покриттів і прикладаючи значне зусилля, спрямоване на відрив покриття від основи. Це, у свою чергу, викликає утворення тріщин, бульбашок, лущення та інших ушкоджень. Уникнути всього цього можна тільки одним способом - використовувати проникну для пари обробку.
При збільшенні атмосферної температури, волога, що накопичилася, починає переходити у фазу пари, інтенсивно впливаючи на внутрішню поверхню покриттів і прикладаючи значне зусилля, спрямоване на відрив покриття від основи. Це, у свою чергу, викликає утворення тріщин, бульбашок, лущення та інших ушкоджень. Уникнути всього цього можна тільки одним способом - використовувати проникну для пари обробку. При збільшенні атмосферної температури, волога, що накопичилася, починає переходити у фазу пари, інтенсивно впливаючи на внутрішню поверхню покриттів і прикладаючи значне зусилля, спрямоване на відрив покриття від основи. Це, у свою чергу, викликає утворення тріщин, бульбашок, лущення та інших ушкоджень. Уникнути всього цього можна тільки одним способом - використовувати проникну для пари обробку.
Для захисту будівельних матеріалів від руйнівної дії води, розроблено та запущено у виробництво новий високоефективний кремнійорганічний гідрофобізатор – емульсія гідрофобізуюча глибокого проникнення «Гідросилат».
Емульсія гідрофобізуюча глибокого проникнення «Гідросилат» виробляється на основі водної тонкодисперсної емульсії силан-силоксанових олігомерів та акрилових кополімерів, з додаванням стабілізуючих речовин. Вона призначена для захисту пористих гідрофільних будівельних матеріалів від впливу води, що руйнує, та інших шкідливих атмосферних факторів, методом поверхневої обробки.
Емульсія застосовується для обробки як високопористих, так і низькопористих будівельних матеріалів: важкий та легкий бетони, пінобетон, цегла, вапняк, мармур, гіпс, природний та штучний облицювальний камінь, штукатурка, азбоцементні та гіпсокартонні плити та цементна черепиця, покриття водно-дисперсійними, силікатними, цементними та вапняними фарбами, дерево, фанера, ДСП, ДВП, картон, папір та ін.
При нанесенні на поверхню емульсія «Гідросилат» вбирається будівельним матеріалом на глибину 0.5 - 20 мм. Після висихання розчинника, просочений шар обробленого матеріалу набуває водовідштовхувальних властивостей, що перешкоджають капілярному всмоктування рідкої вологи. При цьому зберігається початкова паропроникність та газопроникність будівельного матеріалу. В результаті обробки емульсією, будівельний матеріал набуває також ряду додаткових властивостей, що покращують його експлуатаційні характеристики та продовжують термін служби будівельних об'єктів.
Область застосування
захист необлицьованих фасадів панельних та цегляних будинків, клінкерного та керамічного облицювання фасадів, облицювання з природного каменю, штукатурки від впливу атмосферних опадів та інших шкідливих атмосферних факторів;
захист цокольної частини будівель, як найбільш схильного до інтенсивного впливу руйнівних факторів і забруднення;
захист ділянок фасаду, які зазнають інтенсивного впливу води (вздовж водостічних труб, над козирками, що примикають до козирок, віконних відливів та балконів, укоси, що виступають архітектурні елементи), особливо в будівлях із силікатної цегли;
обробка фінішного декоративно-оздоблювального покриття в комплексних системах теплоізоляції для ефективної роботи теплоізоляційних матеріалів в умовах підвищеної вологості, особливо при утепленні мінераловатними плитами;
захист цегляної кладки на фасадах будівель, парканах, парапетах та ін. від утворення висолів, особливо актуальний для кладки з червоної цегли;
захист бетонних споруд, що знаходяться в умовах атмосферної корозії та впливу техногенних факторів (тунелі, естакади, парапети, паркани, тротуарна плитка, бордюрний камінь, стовпи та ін.);
захист шиферної та черепичної покрівлі від ураження грибком, мохом та лишайником, утворення льоду та бурульок;
захист від розмивання та забруднення поверхонь після фарбування мінеральними фарбами та складами, побілки;
обробка внутрішніх стін та стелі, перед встановленням гіпсокартонних плит або пластикових панелей, для захисту від утворення плісняви та грибка, особливо в приміщеннях з підвищеною вологістю (ванна, туалет, кухня);
обробка міжпанельних та плиткових швів для захисту від проникнення вологи, утворення грибків та плісняви;
захист старих пухких штукатурок, ліпних декоративних виробів, білокам'яної кладки та елементів декору при реставрації пам'яток архітектури;
обробка підвальних та складських приміщень, для захисту від ураження стін грибком та пліснявою;
захист будівель, призначених для промислового виробництва з вологим технологічним циклом, неопалюваних будівель;
обробка лицьової поверхні стінових панелей, цегли, шиферу, керамічної або цементної черепиці та інших виробів у заводських умовах для надання виробам водовідштовхувальних властивостей;
не рекомендується для захисту будівельних конструкцій від постійного впливу води під тиском (басейни, резервуари, колодязі та ін.).
Технічні характеристики
найменування показника
|
Норма
|
Зовнішній вигляд
|
Однорідна рідина молочно-білого кольору без механічних домішок
|
Щільність, г/см 3
|
1.00 – 1.10
|
Водневий показник (рН)
|
5.0 – 6.0
|
Гідрофобізуюча здатність, година, не менше
|
3.0
|
Додаткові властивості:
захищає будівельні конструкції від впливу шкідливих атмосферних факторів (поперемінне заморожування та відтавання, поперемінне зволоження та висихання, кислотні опади, соляний туман, сонячне опромінення);
запобігає зниженню теплоізоляційних властивостей огороджувальних конструкцій в умовах підвищеної вологості;
підвищує механічну міцність поверхні будівельної конструкції;
запобігає утворенню висолів на поверхні будівельних конструкцій;
знижує забруднення поверхні будівельної конструкції та сприяє її самоочищенню («ефект лотоса»);
не змінює зовнішнього вигляду поверхні будівельної конструкції, посилює насиченість кольору облицювального матеріалу або декоративно-оздоблювального покриття («ефект мокрого каменю»);
перешкоджає біологічному ураженню (утворенню колоній грибків, мохів та лишайників) будівельної конструкції;
захищає від корозії внутрішні металеві деталі будівельних конструкцій;
запобігає утворенню льоду та бурульок на будівельних конструкціях при негативних температурах;
зберігає водовідштовхувальні властивості після неглибоких пошкоджень обробленої поверхні;
сприяє збереженню привабливого зовнішнього вигляду будівель та споруд на тривалий термін.
Інструкції із застосування
Підготовка поверхні:
При підготовці основи необхідно дотримуватись вимог СНиП 3.04.01 87 та ДБН В.2.6-22 2001. Основа повинна бути міцною та сухою, очищеною від пилу. Забруднені маслами, жирами, воском, а також старою фарбою поверхні необхідно очистити механічним шляхом (скребком, шпателем, металевою щіткою). Неміцні шари слід видалити. Всі тріщини, розкриттям більше 0.2 мм, повинні бути розшиті та забиті цементним розчином або шпаклівкою на цементній основі. Особливу увагу слід приділити видаленню висолів, плісняви та грибка, моху, лишайника;
Видалення висолів проводять кислотними очищувачами по мокрій основі. Для очищення застосовується 5% розчин оцтової або соляної кислоти, а також спеціальні склади, наприклад, "Металін ОФ-В", "Сіонол-ОФ", "Антисоль 550". На мокру поверхню наносять очисник, витримують його 3-5 хвилин, після чого очищають жорсткими щітками або грубою тканиною та змивають водою. Очищення повторюють до повного видалення солей. Після закінчення робіт поверхню необхідно промити водою для нейтралізації кислот;
Видалення цвілі, грибків, мохів, лишайників проводять спочатку механічним очищенням (дротяною щіткою, наждачним папером). Потім, уражені місця слід обробити 3% перекисом водню або 5% столовим оцтом - як перший невідкладний захід. Однак, більш радикальним способом є обробка спеціальними антисептичними складами, наприклад, «Антигрибок», «Тамак», «Біостоп». Антисептик наносять на суху поверхню, витримують 24 години та змивають чистою водою.
Підготовка емульсії:
Емульсія «Гідросилат» виробляється у готовій до застосування формі. Перед нанесенням слід перемішати вручну або електричним міксером на низьких обертах. Емульсію не можна змішувати з іншими матеріалами або розбавляти.
Умови нанесення:
Емульсію наносять на суху поверхню при температурі навколишнього середовища від +5°С до +35°С та відносній вологості повітря не вище 80%. Не допускається обробка під час дощу або відразу після дощу.
Спосіб нанесення:
Нанесення емульсії може проводитися фарбуванням (пензлями, щітками або валиком), напиленням (краскопультом) або зануренням;
Фарбування емульсією здійснюється за допомогою широкого пензля або щітки з м'яким ворсом, малярного валика з поролону або нейлонового плюшу. Емульсію слід наносити рівномірно, без перепусток і патьоків;
Напилення емульсії здійснюється за допомогою фарбопульта, а також реверсивної насадки до побутового або промислового пилососу. При використанні фарбопультів та пістолетів-розпилювачів найбільший робочий тиск повітря не повинен перевищувати 0.3 – 0.4 МПа, а тиск емульсії має бути в межах 0.15 – 0.2 МПа. Найбільша витрата повітря не повинна бути більше 300 л/хв, а діаметр сопла має бути в межах 2 мм. Відстань від сопла до поверхні, що обробляється, не повинна перевищувати 200 мм, а кут нахилу до неї не слід опускати нижче 60 градусів. При напиленні емульсія не повинна стікати та відскакувати;
Занурення будівельних виробів (цегли, каміння, блоків) проводиться в заводських умовах або безпосередньо на будмайданчику. Кожен виріб занурюється у ванну з емульсією на 6–10 секунд, потім виймається, після чого укладається на робоче місце або ділянку складування.
На сильнопоглинаючих матеріалах обробку емульсією проводять в один прийом до повного насичення поверхні (поверхня починає блищати).
На слабовбираючих матеріалах, обробку емульсією проводять у два прийоми: перший шар наноситься, поки поверхня не почне блищати; другий шар наноситься відразу після того, як поверхня перестане блищати (метод «мокрий по мокрому»).
Час висихання окремого шару при температурі 20 ° С - від 20 до 30 хвилин. Не допускається наносити емульсію на вже висохлий шар.
Після нанесення емульсії, оброблену поверхню необхідно захищати від контакту з водою не менше 12 годин. Якщо безпосередньо після нанесення емульсії пішов дощ, необхідно провести повторну обробку поверхні після її повного висихання.
Максимальний ефект гідрофобізації поверхні матеріалу досягається через 36 годин після обробки.
Очищення інструменту:
Після завершення робіт, інструмент потрібно відразу промити водою або миючим засобом.
Запобіжні заходи:
Емульсія екологічно безпечна, не містить органічних розчинників, не має запаху, пожежобезпечна та нешкідлива. Щоб уникнути індивідуальних алергічних реакцій при попаданні на шкіру або в очі, необхідно промити їх водою.
Витрата матеріалу:
Залежно від поглинаючої здатності оброблюваної поверхні, витрата емульсії становить 200 - 350 г/м2.
Упаковка:
Пластикові пляшки або каністри об'ємом: 1 л, 5 л, 10 л.
Умови зберігання та транспортування:
Зберігати та транспортувати при температурі вище +5°C у щільно закритій тарі. Гарантійний термін зберігання – 6 місяців з дня виготовлення.